Відставка міністра оборони Михайла Федорова не стала несподіванкою для тих, хто уважно стежив за політичними процесами в Україні. Журналіст Віталій Портников в ефірі Еспресо пояснив, що логіку цього кадрового рішення можна було передбачити ще кілька місяців тому. Він нагадав, що одним із перших публічно заговорив про можливу зміну очільника Міноборони, хоча тоді його прогноз викликав хвилю критики.

За словами Портникова, призначення Федорова на посаду міністра оборони не було результатом професійного конкурсу чи ретельного відбору. «Федоров став міністром абсолютно випадково. Це не був пошук найкращого кандидата. Просто після кадрових перестановок він опинився на чолі Міністерства оборони. Це було своєрідне політичне спортлото», — зазначив журналіст. Водночас він наголосив, що не ставить під сумнів професійні якості ексміністра, який проявив себе як здібний менеджер ще під час роботи в Міністерстві цифрової трансформації.

Вирішальним фактором, на думку Портникова, стало те, що саме за каденції Федорова Україна розпочала новий етап війни, пов'язаний із системними далекобійними ударами по території Росії. «Будь-який міністр оборони в цей момент почав би асоціюватися з успіхами. А такий міністр автоматично стає символом перемог», — пояснив він. Журналіст провів паралель із колишнім головнокомандувачем ЗСУ Валерієм Залужним, який асоціювався із захистом України у 2022 році. На Банковій, за словами Портникова, вважають, що всі головні перемоги мають асоціюватися із президентом Володимиром Зеленським.

Саме цим журналіст пояснює заяву президента про «90 днів примусу Росії до миру», яка, на його думку, мала закріпити новий етап війни саме за образом глави держави. Популярність Федорова почала створювати для влади політичний дискомфорт. Проблема виникла тоді, коли найближчий соратник Зеленського почав ставати популярнішим. Це вже навіть не ситуація із Залужним, який не був людиною президентської команди. Портников також звернув увагу на повідомлення про можливі розбіжності між Федоровим і головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським. «Ми не знаємо, чи ці розбіжності були реальними, чи їх організували. Але для влади це вже не мало великого значення», — сказав журналіст.

На переконання Портникова, Федорова навіть не обов'язково було звільняти — достатньо було перевести на іншу посаду, щоб він перестав бути головною фігурою нового етапу війни. За його словами, українська влада не вперше усуває з ключових посад людей, із якими суспільство починає пов'язувати свої надії. «Коли в Україні з'являється людина, з якою суспільство пов'язує надію, влада дуже часто прибирає її з ключової посади. Ця система працює вже не перший рік», — резюмував журналіст.

Відставка Федорова з посади міністра оборони відбулася 15 липня. Невдовзі після цього волонтер Сергій Стерненко, який від січня був радником міністра оборони з питань підвищення використання БПЛА на фронті, пішов з цієї посади разом з міністром. Про таке ж рішення повідомив Сергій «Флеш» Бескрестнов. Заступник командувача Повітряних сил ЗСУ Павло Єлізаров 16 липня також подав рапорт про відставку, заявивши, що звільнення Михайла Федорова є «великим злом для обороноздатності країни».

16 липня на площі Івана Франка біля Офісу президента в Києві зібрався мітинг. Люди протестували проти кадрових рішень в уряді та вийшли на підтримку Михайла Федорова. Єврокомісар з питань оборони та космосу Андріус Кубілюс розповів, що відставка Федорова стала несподіванкою у ЄС, і для блоку важливо, аби досягнуті оборонні проєкти не зупинилися після кадрових змін в українському уряді. Під час публічного звіту журналістам 16 липня Михайло Федоров розповів, що головком ЗСУ Олександр Сирський поставив йому ультиматум, а також блокував ініціативи відомства. Водночас Федоров наголосив, що Сирський у 2022 році «врятував країну», згадавши про його військові операції.