Квантові обчислення можуть стати наступною технологією, для якої великі компанії створюватимуть окрему керівну посаду. Про це йдеться в матеріалі видання Fortune, де розглядається, чи потрібен бізнесу головний квантовий офіцер і як ця роль відрізняється від уже звичних посад у сфері штучного інтелекту.
Історія з ШІ показує, як нові технології змінюють структуру топ-менеджменту. Ще три роки тому головного офіцера зі штучного інтелекту мали лише одиниці компаній. За даними Інституту ділової цінності IBM, у 2023 році така посада була лише в 11% організацій. Нині, за опитуванням IBM, головного офіцера з ШІ мають 76% організацій. Саме складність, можливості та ризики квантових обчислень, за логікою автора, можуть призвести до появи подібної окремої ролі.
Квантові комп’ютери використовують закони квантової механіки, щоб розв’язувати обчислювальні задачі значно швидше, ніж навіть найбільші суперкомп’ютери. Технологія може допомогти в розробці та випробуванні ліків, оптимізації авіаційних і логістичних маршрутів, а також у уточненні моделювання фінансових ризиків для банків. У 2025 році HSBC разом з IBM встановили, що використання квантового комп’ютера підвищило точність прогнозування того, чи виграє банк торг за облігаціями клієнта, до 34%. Компанії AstraZeneca, AWS і Nvidia разом із американською квантовою компанією IonQ скоротили приблизно у двадцять разів час моделювання ключової реакції синтезу лікарського препарату.
Попри такий потенціал, посада головного квантового офіцера залишається рідкісною і здебільшого існує всередині самих квантових компаній. Швейцарський виробник чипів SEALSQ призначив такого керівника в серпні, а інноваційний хаб QuantumBasel має цю посаду з квітня. У Quantum Computing Inc. головний квантовий офіцер минулого року отримав підвищення до посади генерального директора. У більшості найбільших європейських компаній ця робота зазвичай розташована нижче в організаційній структурі. HSBC створив посаду керівника групи з квантових технологій у 2021 році, у BMW є окрема команда з квантових обчислень у складі ІT-підрозділу, а в Airbus діє центральний координатор із квантових технологій.
За опитуванням IBM, лише 46% генеральних директорів мають команду, яка визначає конкретні квантові сценарії використання та пов’язану з ними бізнес-цінність. Лоран Мартеллі, засновник Квантового інституту EDHEC у Франції, вважає, що квантові технології заслуговують на власну посаду і прямий зв’язок із радою директорів. «Квантові технології мають бути питанням рівня ради директорів. Це не ІТ-дискусія», — каже він. На його думку, квантові технології несуть водночас величезні ризики й можливості. Досить потужний квантовий комп’ютер колись зможе зламати шифрування, яке захищає банківські та бізнес-комунікації, а отже, відкрити конфіденційні угоди, дані клієнтів або платежі. Компаніям радять почати оновлювати системи безпеки. За дорожньою картою ЄС, оператори критичної інфраструктури, зокрема в енергетиці та фінансах, мають перевести свої найризикованіші системи на квантово-стійке шифрування до кінця 2030 року.
Водночас квантові технології колись можуть принести комерційну цінність майже в кожній галузі, від фармацевтики і фінансів до логістики та енергетики. «Перелічіть сфери, і це майже всі», — каже Мартеллі. Проте, додає він, ця функція не вписується чисто в жодну з наявних керівних посад. Хтось має вирішувати, куди інвестувати, а з наближенням регуляторних термінів компанії не можуть чекати, поки технологія дозріє. «Той, хто не починає готуватися зараз, уже запізнюється», — каже він. Мартеллі очікує, що до 2030 року більшість найбільших компаній матиме призначеного квантового керівника. Чи звітуватиме ця людина перед радою директорів, менш зрозуміло. «Так буває не завжди, — каже він, — але так точно має бути».
Без вищого керівництва, яке відповідає за напрям, квантові проєкти можуть мати проблеми з фінансуванням. В опитуванні Fujitsu серед 300 керівників 96% очікували, що квантові технології принесуть користь їхнім організаціям, проте 63% сказали, що відводять інвестиції з цього напряму на користь ШІ та інших технологій із ближчою віддачею. Мартеллі також застерігає від «квантового відмивання», під яким мається на увазі перебільшені заяви про технологію. Прикладом він називає ситуацію, коли сценарій використання обирають через те, що він пасує квантовому обладнанню, а не тому, що він економічно доцільний. Він радить компаніям починати з бізнес-проблеми та визначати, яка технологія, класична чи квантова, найкраще підійде для її розв’язання. «Важливіше розуміти, чого квантові технології не можуть для вас зробити, ніж те, чого вони можуть досягти», — каже він. Такі рішення раді директорів ухвалювати складніше, ніж щодо ШІ, оскільки більшість керівників уже мають досвід використання штучного інтелекту.
Не всі погоджуються, що окрема посада потрібна. Німецька енергокомпанія E.ON досліджує, чи може квантова технологія допомогти збалансувати дедалі складнішу мережу та зробити точніші фінансові рішення під час укладання енергетичних контрактів. Електромобілі, теплові насоси та залежні від погоди сонячна й вітрова генерація додають змінних, роблячи розрахунки складнішими, а попит — важчим для прогнозування. Компанія ще не використовує квантове обладнання у своїх операціях. У E.ON немає головного квантового офіцера: програму контролює Вікторія Оссадник, операційна директорка з цифрових технологій та інновацій, яка має ступінь доктора в цій галузі. Вона називає окрему квантову посаду для більшості бізнесів «надмірністю». «Все залежить від компанії, — каже вона. — Для нетехнологічної компанії квантові технології є інструментом для розв’язання технічних проблем». На її думку, наглядати за цим може наявний технологічний керівник, наприклад директор із цифровізації. Компанії, які ведуть дослідження на передовому краї, — інший випадок. Для решти бізнесів квантові технології є «новою технологією, яка починає створювати цінність, але становить дуже малу частину того, чим займається компанія».
6
