До 25-х роковин терактів 11 вересня 2001 року згадують історії людей, які мали бути у Всесвітньому торговому центрі або поруч із ним, але випадкові зміни планів врятували їм життя. Того ранку 19 терористів «Аль-Каїди» захопили чотири пасажирські літаки. Два з них ударили по вежах-близнюках у Нижньому Мангеттені, третій — по Пентагону, а четвертий, що прямував до Вашингтона, розбився в полі поблизу Шенксвілла в Пенсильванії після того, як пасажири чинили опір. Загинули майже 3000 людей, більшість — у Нью-Йорку, де обидві вежі завалилися протягом двох годин після першого удару.
Серед тих, хто міг опинитися в епіцентрі, — нинішній міністр торгівлі США Говард Лютик. У 2001 році він очолював Cantor Fitzgerald, офіс якої розташовувався на 105-му поверсі Північної вежі. Зазвичай Лютик був на робочому місці вже о шостій ранку, але того дня дружина попросила його відвезти сина до школи. «Це був перший день Кайла в дитячому садку», — згадував він. Телефон Лютика того ранку невпинно дзвонив без з’єднання — пізніше він дізнався, що це його брат Гері намагався попрощатися. Гері, який прийшов на роботу як завжди, був серед 658 співробітників Cantor Fitzgerald, які загинули.
Ларрі Сільверстайн, який за кілька тижнів до того підписав 99-річну оренду веж-близнюків, щодня снідав у ресторані Windows on the World на 106-му поверсі Північної вежі. Цього разу дружина записала його на прийом до дерматолога. «Рано чи пізно вчишся казати: “Так, люба”», — згадував він. Випадковість врятувала і його оточення: діти Роджер і Ліза запізнювалися на ту саму зустріч, а багаторічний помічник Джеффрі Вортон скоротив сніданок і спустився ліфтом о 8:44 — за дві хвилини до удару літака. Ніхто інший із відвідувачів ресторану того ранку не вижив.
Майкл Ломонако, шеф-кухар Windows on the World, того дня затримався, щоб відрегулювати окуляри в майстерні на рівні конкорсу, і був там, коли влучив перший літак. «Це врятувало мені життя», — сказав він. Понад 30 його кухонних працівників загинули, і відтоді він зібрав майже 25 мільйонів доларів для родин ресторанних працівників.
Джим Пірс, керуючий директор Aon Corporation і двоюрідний брат колишнього президента Джорджа Буша-молодшого, мав зустріч на одному з верхніх поверхів Південної вежі. Група виявилася завеликою для приміщення, тож її перенесли до сусідньої будівлі в останню мить. Дванадцять людей не отримали повідомлення про зміну, і 11 із них загинули. Пірс бачив, як другий літак врізався у вежу, з сусідньої будівлі. «Я зрозумів, що ми під атакою», — сказав він, описуючи тіла, що падали з веж, і хаос на вулиці внизу.
Мітт Ромні, тоді президент оргкомітету зимових Олімпійських ігор 2002 року в Солт-Лейк-Сіті, планував представити факелоносців Ігор на пресконференції за кілька кварталів від веж. Суперечка в Конгресі щодо фінансування олімпійської безпеки затримала його у Вашингтоні. «Ми планували бути в Нью-Йорку 11-го, — писав він. — Наша команда готувала масштабну пресконференцію поруч із Всесвітнім торговим центром у Беттері-парку».
Сара Фергюсон, герцогиня Йоркська, керувала благодійною організацією з 101-го поверху Північної вежі й пропустила зустріч через затягнуте інтерв’ю. «Я мала бути там того ранку», — написала вона. Талісманну ляльку її фонду, Little Red, знайшли в руїнах; тепер вона зберігається в Національному меморіалі та музеї 11 вересня.
Джиммі Данн, співзасновник інвестиційного банку Sandler O’Neill & Partners, мав бути зі співробітниками на 104-му поверсі Південної вежі. Натомість він перебував за 50 миль на північ, намагаючись пройти кваліфікацію до гольфового чемпіонату. Загинули 66 із 171 працівника фірми. Досі Данн позначає м’ячі літерою «Q» на честь колеги Крістофера Квакенбуша, який не вибрався.
Двоє майбутніх знаменитостей були заброньовані на рейс American Airlines 11, який першим ударив у Північну вежу. Марк Волберг скасував квиток за тиждень до того, щоб поїхати на кінофестиваль у Торонто, і згодом зазнав критики за слова в Men’s Journal, що якби він був на борту, «все склалося б інакше»; він перепросив. Сет Макфарлейн пропустив той самий рейс на кілька хвилин через помилку турагента в часі вильоту. «Я сказав: “Так, я заброньований на рейс 11”», — згадував він.
