Хвилина мовчання, яка щодня о 9:00 об'єднує Україну, стала другою за популярністю сучасною національною традицією, поступаючись лише Дню вишиванки. Згідно з дослідженням проєкту «Витоки» від Zagoriy Foundation, у 2025 році 68% українців дотримувалися цього ритуалу, а 74% знали про його існування. Це випереджає такі традиції, як День матері та День святого Валентина. Водночас російська пропаганда активно намагається дискредитувати цю практику, поширюючи фейки про нібито примусовий характер хвилини мовчання та суспільне роздратування.
Аналіз понад 5 тисяч дописів про хвилину мовчання, опублікованих від початку 2026 року, показав, що більшість негативних коментарів створені російськими акаунтами та поширені на російську аудиторію. Як зазначає «Українська правда», ворожа пропаганда намагається створити ілюзію примусу, суспільного роздратування й конфлікту всередині України, щоб аргументувати так звану «СВО». Активізація фейкових вкидів збігається в часі з етапами ухвалення закону про вшанування пам'яті українців, які загинули внаслідок збройної агресії Російської Федерації. До пам'ятних церемоніалів долучили загальнонаціональну хвилину мовчання та акцію «Запали свічку».
Історія цього ритуалу в Україні розпочалася 16 березня 2022 року, коли російські військові скинули авіабомбу на будівлю Маріупольського драматичного театру, де переховувалися понад тисячу цивільних. За офіційними даними та розслідуваннями журналістів, у приміщенні театру загинули від 300 до 600 цивільних, зокрема дітей. Саме цього дня президент України Володимир Зеленський видав указ про загальнонаціональну хвилину мовчання щоранку о 9:00. Культурологиня Катерина Даценко, голова громадської організації «Вшануй», зазначає, що цей указ став емоційною реакцією на трагедію, але водночас спирався на вже існуючу практику: з 2014 по 2022 роки багато військових проводили хвилину мовчання на шикуваннях саме о 9 ранку, а з 2017 року в Залі пам'яті Міністерства оборони щоранку зачитували імена загиблих.
Україна стала однією з перших країн у світі, яка на офіційному рівні почала вшановувати хвилиною мовчання не лише військовослужбовців, а й цивільних жертв. Як пояснює директор Українського інституту національної пам'яті Олександр Алфьоров, хвилина мовчання — це європейська традиція з глибоким корінням, яка асоціюється з Британією, де до неї долучався сам король. У християнській культурі практика пошанування через мовчання запозичена з античності. «Коли вона стала церемонією, під час якої не ховають, а згадують, то, очевидно, тут накладаються старі правила моменту, коли необхідно прибрати зайвий галас, щоб згадати поіменно тих, хто загинув», — коментує Алфьоров.
Радянська традиція хвилини мовчання, започаткована 9 травня 1965 року, мала іншу мету — формування спільної радянської ідентичності довкола «Великої Перемоги». Натомість український ритуал об'єднує пам'ять про всіх, кого Україна втратила через російську війну: цивільних дорослих і дітей, військовослужбовців на фронті й у тилу, зокрема загиблих представників ТЦК та СП. Мета цього ритуалу — не розділяти загиблих за місцем чи обставинами смерті, а пам'ятати кожного і кожну. Попри спроби ворожої пропаганди створити ілюзію розколу, дослідження свідчать, що хвилина мовчання залишається потужним символом єднання українського суспільства.
