Найважче в Європі знайти працівників у сфері освіти, охорони здоров’я та інформаційних технологій, свідчать дані Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). Найлегше ж роботодавцям заповнити вакансії для неспеціалізованих робітників і помічників у сфері приготування їжі. Дефіцит кадрів дедалі частіше має структурний характер, а не тимчасовий, і це стосується майже всіх країн континенту.
За даними ОЕСР, вчителів найважче знайти в 13 країнах, фахівців охорони здоров’я та фахівців з ІТ — у 12 країнах кожного фаху, а менеджерів — серед п’яти найскладніших професій у семи державах. Натомість неспеціалізовані робітники найлегше знаходяться в 14 країнах, помічники з приготування їжі — у 12, а інші офісні службовці — у 11. Окремо підкреслюється, що молодь дедалі гірше вписується на ринок праці: розрив між рівнем безробіття серед молоді та загальним рівнем безробіття серед працездатного населення зростає. Європейський центральний банк фіксує, що перспективи працевлаштування молоді в єврозоні погіршилися з 2023 року. Таким чином, складнощі з працевлаштуванням стосуються не лише дорослих фахівців, а й тих, хто тільки починає свій шлях на ринку праці.
У сфері охорони здоров’я фахівці є дефіцитними у 23 з 27 країн ЄС. Європейська федерація медсестер (EFN) пов’язує труднощі з утриманням і наймом медсестер з високим навантаженням і низькою оплатою праці, а також з насильством, домаганнями та обмеженими кар’єрними перспективами. Саме ці чинники, за оцінкою федерації, змушують медсестер шукати іншу роботу або залишати професію. Європейський комітет лікарів (CPME) зазначає, що лікарі частково компенсують нестачу кадрів надмірною кількістю робочих годин і стикаються з насильством. Таким чином, брак персоналу не зникає, а перекладається на тих, хто залишився в системі, що посилює навантаження і ризики для самих працівників.
У освітній сфері вчителів важко наймати в 21 країні, і лише шість країн оцінюють ситуацію як збалансовану. Оплата праці має значення, однак, за даними дослідження, на відтік учителів найбільше впливають робоче навантаження та адміністративні обов’язки. Крім того, цифрові інструменти та вимоги щодо інклюзивності ускладнюють професійну діяльність учителів: від вчителя очікують не лише викладання, а й володіння новими технологіями та роботи з дітьми з різними потребами. Такі вимоги ще більше знижують привабливість професії для тих, хто міг би до неї прийти.
Структура дефіциту кадрів залежить від економічної будови кожної країни та пропозиції робочої сили. Наприклад, у Південній Кореї та Німеччині промислові сектори формують дефіцит робітників середньої кваліфікації, адже виробництво потребує спеціалістів з конкретними технічними навичками. Деякі країни Північної та Західної Європи мають збалансований ринок ІТ-фахівців. Іспанія відчуває нестачу помічників у харчовій сфері, Норвегія — найбільший дефіцит неспеціалізованих робітників, а Франція — дефіцит працівників елементарних професій. Отже, універсальних рецептів для всіх країн немає, і кожна держава стикається зі своєю конфігурацією проблеми.
Європейський орган з питань праці (ELA) наголошує, що дефіцит кадрів дедалі частіше є структурним, тобто не зникне сам собою з поверненням економіки до попереднього стану. Організація закликає до кращої професійної підготовки, покращення якості робочих місць і точнішого відповідності навичок потребам ринку. Вона також пропонує справедливішу мобільність робочої сили між країнами з надлишком і дефіцитом кадрів, що дозволило б частково вирівняти ситуацію на континенті. Без таких змін, за логікою ELA, нестача фахівців у ключових секторах і далі впливатиме на якість освіти, доступність медичної допомоги та темпи цифрової трансформації.
Джерело: economedia.ro
2
