У долара є перевага, яку неможливо оцінити лише за валютним курсом: світ готовий тримати величезні резерви в американських активах і використовувати казначейські облігації як базовий безпечний інструмент. Джеймі Даймон попередив, що ця перевага може зникнути, якщо Сполучені Штати втратять економічне й військове лідерство. Для фінансового ринку важливо, що за другого терміну Дональда Трампа кілька параметрів цієї моделі змінюються одночасно.
Перший — фіскальна пропозиція Treasuries. Трамп підписав у липні 2025 року масштабний закон про податки та видатки. CBO у своєму прогнозі 2026 року оцінює, що закон додає близько $4,7 трлн до сукупних дефіцитів 2026–2035 років із урахуванням економічних змін та боргового сервісу. Державний борг, що перебуває у руках публіки, за базовим сценарієм зросте з 99% ВВП наприкінці 2025 року до 120% у 2036-му.
Сам по собі великий борг не означає втрати резервної валюти. Навпаки, резервна система потребує великої кількості ліквідних безпечних активів, і США надають їх більше, ніж будь-хто. Ризик починається тоді, коли пропозиція боргу росте швидше, ніж довіра та попит. CBO очікує подвоєння чистих відсоткових витрат — приблизно з $1 трлн у 2026 році до $2,1 трлн у 2036-му. Це робить бюджет дедалі чутливішим до прибутковості облігацій.
Другий параметр — торгівля. Трамп прагне зменшити торговельні дисбаланси та повернути стратегічне виробництво в США через тарифи. У 2026 році протягом 150 днів діяла широка 10-відсоткова імпортна надбавка. CBO оцінює вищі тарифи як потужне джерело доходів, яке знижує дефіцити, але одночасно послаблює потенціал зростання. Для долара це подвійний сигнал: менше запозичень добре для фінансової стійкості, але повільніша економіка та фрагментація торгівлі можуть послаблювати мережевий ефект американської валюти.
Позиція Даймона тут складніша за просту критику Трампа. Він підтримує зменшення залежності від Китаю в рідкісноземельних матеріалах, напівпровідниках та інших критичних ланцюгах і допускає цільові тарифи. Але його стратегічний рецепт полягає в тому, щоб робити сильнішими не лише США, а й ключових союзників. У листі 2025 року він попереджав, що економічна фрагментація західного блоку може зрештою вдарити по резервному статусу долара.
Третій параметр — інституційна премія. Даймон у січні захищав незалежність ФРС. Адміністрація Трампа продовжила боротьбу за більший вплив на центральний банк, а Верховний суд у червні тимчасово заблокував спробу президента звільнити губернаторку Лізу Кук. Для інвестора це питання про те, чи залишаться інфляційні та процентні рішення відокремленими від політичного циклу.
Ринок поки не голосує проти долара. МВФ зафіксував його частку у світових валютних резервах на рівні 57,13% у першому кварталі 2026 року. Вона навіть підвищилася. Білий дім, зі свого боку, вважає, що політика Трампа зміцнює доларову систему, а розвиток регульованих стейблкоїнів створюватиме новий попит на Treasuries.
Отже, фінансова ставка Трампа складається з суперечливих елементів. Податкові стимули можуть підтримати інвестиції, але збільшують борг; тарифи дають доходи, але сповільнюють торгівлю; оборонні витрати зміцнюють силову опору долара, але коштують грошей; тиск на ФРС може дати політичний контроль, але підвищити інституційну премію. Даймон не стверджує, що ставка вже програна. Він нагадує, що резервний статус — це результат, який треба постійно заробляти.
