Марк К'юбан, американський мільярдер і відомий інвестор, радить засновникам компаній не підписувати жодної угоди без заздалегідь продуманої стратегії виходу. Його порада, що стосується дата-центрів, насправді має універсальний характер: найкращі домовленості завжди передбачають чіткий план завершення співпраці.
К'юбан наголошує, що підприємці часто зосереджуються на умовах входу в партнерство — обсягах інвестицій, розподілі часток, операційному контролі — і забувають про те, як саме вони зможуть вийти з угоди. Такий підхід, на його думку, створює ризики, коли обставини змінюються, а засновник залишається заблокованим у невигідній структурі.
Інвестор порівнює це з будівництвом дата-центру: перш ніж вкладати кошти в обладнання та інфраструктуру, потрібно розуміти, за яких умов проєкт можна буде продати, закрити або перепрофілювати. Такий самий принцип працює і для стартапів, і для будь-яких довгострокових контрактів.
Порада К'юбана перегукується з досвідом інших відомих підприємців та філантропів. Мелінда Френч Гейтс, колишня дружина співзасновника Microsoft Білла Гейтса, свого часу публічно розповіла, що відмовилася фінансувати стартап своєї доньки. Вона пояснила це тим, що справжній бізнес має залучати сторонніх інвесторів, а не покладатися на родинні зв'язки.
За словами Френч Гейтс, її донька самостійно шукала капітал і навчалася долати відмови. Це, на думку філантропки, формує стійкість, необхідну для підприємництва. Вона також зазначила, що жінкам-засновницям часто доводиться долати додаткові бар'єри у залученні венчурного фінансування.
Статистика підтверджує цю тезу: торік лише 2,3% світового венчурного капіталу отримали команди, засновані жінками. Це створює нерівні умови, за яких жінки-підприємці змушені бути наполегливішими та ретельніше готувати кожну угоду.
Історія з порадою К'юбана та прикладом Френч Гейтс ілюструє спільну ідею: підприємництво — це не лише про запуск і зростання, а й про вміння вчасно та на вигідних умовах завершити проєкт. Наявність стратегії виходу захищає засновника від втрати контролю, капіталу та часу.
Для українських підприємців, які дедалі частіше залучають зовнішнє фінансування та виходять на міжнародні ринки, ці принципи мають практичне значення. Чітко прописані умови виходу в інвестиційній угоді, партнерському договорі чи контракті з постачальником знижують ризики та роблять бізнес стійкішим до змін.
Експерти з корпоративного права та венчурного інвестування давно радять включати до угод положення про право першої відмови, механізми оцінки часток, умови дострокового розірвання та порядок врегулювання спорів. Це не свідчить про недовіру до партнера, а є ознакою професійного підходу.
К'юбан, який заробив статки на технологічних інвестиціях і сам пройшов шлях від засновника до інвестора, неодноразово наголошував, що підприємці мають мислити на кілька кроків уперед. Його порада щодо дата-центрів — лише один із прикладів ширшої філософії: угода починається не з підпису, а з розуміння того, як і коли вона завершиться.
