Після початку повномасштабної війни прийом мільйонів українців виглядав для європейських урядів передусім як гуманітарне й бюджетне завдання. Треба було фінансувати житло, школи, медицину, мовні курси та соціальну допомогу. Через чотири роки картина стала складнішою: значна частина біженців працює, сплачує податки і внески, орендує житло, купує товари, відкриває бізнес і закриває вакансії там, де європейським компаніям бракує людей.
На кінець червня 2026 року в ЄС під тимчасовим захистом залишалися 4,41 млн людей, які втекли з України. Майже 60% цієї групи перебували лише у трьох країнах — Німеччині, Польщі та Чехії. Це вже масштаб, який впливає не тільки на соціальні бюджети, а й на пропозицію праці та споживчий попит.
Найбільш детальну оцінку дала Польща. За розрахунками Deloitte для UNHCR, присутність українських біженців у 2024 році створила додану вартість, еквівалентну 2,7% польського ВВП. Йдеться не про суму сплаченого податку, а про ширший макроекономічний ефект: роботу біженців, їхнє споживання, додаткові доходи компаній, податки й внески та приріст продуктивності після адаптації бізнесу.
Рівень зайнятості українських біженців працездатного віку в Польщі сягнув 69%, лише на шість пунктів менше, ніж серед польських громадян. При цьому дослідження не виявило очікуваного побічного ефекту у вигляді вищого безробіття або нижчих реальних зарплат поляків. Економіка збільшила кількість зайнятих і перерозподілила працівників між завданнями, що дало виграш у спеціалізації.
Чеські дані показують інший канал — державні фінанси. У 2024 році доходи бюджету, пов’язані з працею і споживанням біженців, перевищили витрати на їхню підтримку на 9,7 млрд крон. За дев’ять місяців 2025 року профіцит уже становив 11,7 млрд. У третьому кварталі доходи сягнули 8,2 млрд крон при витратах 3,9 млрд.
У Німеччині ефект поки більше видно через ринок праці, ніж через чистий бюджетний баланс. У грудні 2025 року були зайняті 372,9 тис. громадян України, з них 320,6 тис. — на роботах із соціальними внесками. Від лютого 2022 року число зайнятих українців зросло більш ніж на 307 тис. Федеральне агентство з праці прямо зазначає, що працевлаштування біженців допомагає компенсувати скорочення зайнятості німців.
У масштабі всієї Європи український ефект є частиною ширшої хвилі міграції. IMF підрахував, що громадяни країн поза ЄС зайняли близько двох третин робочих місць, створених у Союзі між 2019 і 2023 роками, тоді як безробіття громадян ЄС залишалося історично низьким. Українці, за оцінкою фонду, у багатьох країнах інтегрувалися швидше, ніж попередні хвилі біженців, зокрема завдяки праву працювати майже одразу після отримання тимчасового захисту.
Для бізнесу вирішальним є не сам факт додаткової робочої сили, а її відповідність попиту. Тут залишається великий невикористаний резерв. У Польщі лише близько третини біженців із дипломами університетів працюють на посадах, які справді потребують вищої освіти. Мовний бар’єр також має ціну: вільна польська пов’язана приблизно з 700 злотими додаткової чистої зарплати щомісяця. Deloitte оцінює, що усунення хоча б половини наявних бар’єрів могло б принести щонайменше 6 млрд злотих додаткового ефекту на рік.
Це і є головна зміна для європейської економіки. У 2022 році країни рахували, скільки коштуватиме прийом людей. У 2024–2026 роках дедалі частіше доводиться рахувати, скільки втрачатиме економіка, якщо ці люди не зможуть працювати за фахом. Наступний етап — не просто працевлаштування, а визнання дипломів, професійна мова, доступ до дитячих садків і перехід із тимчасових низькооплачуваних робіт у продуктивніші сектори. Саме там може з’явитися найбільший довгостроковий економічний ефект.
