Президент України Володимир Зеленський ухвалив рішення про звільнення міністра оборони Михайла Федорова, який не виконав три ключові завдання, поставлені главою держави на початку 2026 року, та вступив у відкритий конфлікт із головнокомандувачем Збройних сил України Олександром Сирським. За даними джерел, постійне протистояння між Міністерством оборони та військовим командуванням стало вирішальним чинником для президента, який обрав збереження діючої вертикалі управління армією.

Федорова було призначено міністром оборони 14 січня 2026 року. Уже 30 січня Зеленський публічно визначив три основні пріоритети для нового очільника відомства: закриття неба та посилення протиповітряної оборони, вирішення проблеми примусової мобілізації та так званої «бусифікації», а також запуск реально працюючої контрактної моделі армії. Дрони, технологічне заміщення артилерії та зниження переплат президент згадав окремо, не включаючи їх до переліку основних завдань.

Оцінка виконання цих завдань свідчить про те, що жодне з них не було завершено. Небо повністю закрити не вдалося, хоча Міноборони звітувало про зростання ефективності перехоплення дронів та крилатих ракет. Структурна реформа територіальних центрів комплектування залишилася на стадії роботи: єдиним відчутним результатом стала автоматизація продовження приблизно 90% відстрочок через застосунок «Резерв+», що не рівнозначно реформі самих ТЦК та припиненню зловживань під час мобілізації. Нова система контрактів була запущена лише 15–16 червня 2026 року як експериментальний проєкт, розрахований до 2028 року, тому говорити про створення повноцінної контрактної армії передчасно.

Натомість Федоров зосередився на технологічних проєктах та оборонних закупівлях. В опублікованому 15 липня підсумковому звіті з 22 пунктів більшість стосувалася дронів, роботизованих комплексів, платформи Brave1 Market, системи бойових балів, закупівель техніки та озброєння, грантів виробникам, далеких ударів, ракетних програм, оборонного експорту та штучного інтелекту. Лише один пункт був присвячений трансформації умов служби та контрактам, а ТЦК і проблема «бусифікації» в переліку досягнень взагалі не згадувалися.

Масштаб фінансового та технологічного контуру, створеного під керівництвом Федорова, є значним. За офіційними даними Міноборони, менш ніж за рік через Brave1 Market понад 400 підрозділів замовили техніки більш ніж на 33 млрд грн, було замовлено понад 500 тисяч дронів, а в каталозі налічувалося понад 800 виробів. Інфраструктура, що поєднує дані про бойову ефективність підрозділів, нарахування балів, вибір виробів, виробників, державну оплату та централізовані закупівлі, потребує аудиту алгоритмів, конфлікту інтересів, допуску виробників та розподілу державних коштів.

Окрему увагу привертає те, що у підсумковому звіті команда Федорова включила до власних досягнень результати, які є продуктом роботи Генерального штабу, військового командування, Сил безпілотних систем, СБУ, ГУР, ВМС та конкретних підрозділів. Зокрема, йшлося про «логістичний локдаун» російської армії, початок ізоляції Криму, зростання показників перехоплення повітряних цілей, операцію «Ашан», яка нібито зупинила механізований наступ на пів року, повернення Україні ініціативи на полі бою та рекордні результати дронових підрозділів. Це викликає питання про межі між законною звітністю міністерства та персональним привласненням результатів військових операцій.

Кульмінацією конфлікту стала публічна заява Федорова 16 липня, в якій він підтвердив, що пропонував Зеленському замінити головнокомандувача Олександра Сирського. Президент не погодився з цією пропозицією. Після цього, за словами самого Федорова, більшість ініціатив Міноборони стикалася з опором, а конфлікт завершився ультиматумом з боку головнокомандувача. Водночас Федоров визнав внесок Сирського в оборону Києва, Харківську операцію та звільнення Херсона. Таким чином, йшлося не про особисту неприязнь, а про підтверджену боротьбу за напрям військової політики та кадровий контроль.

За даними джерел «Української правди», постійний конфлікт між Міноборони та військовим командуванням був основною причиною рішення не залишати Федорова в новому уряді. Президент обирав між збереженням міністра та збереженням діючої вертикалі командування армією. Вибір було зроблено на користь військового командування, що свідчить про прагнення Зеленського уникнути подальшої дестабілізації в умовах війни.