Одна компанія, що належить приватним інвесторам, володіє всіма клініками з видачі метадону в Монтані. Ця ситуація є частиною ширшої тенденції: приватний капітал дедалі активніше скуповує клініки опіоїдного лікування в США, і за даними досліджень, це не зробило доступ до препарату ширшим.
Метадон є одним із найефективніших засобів лікування опіоїдного розладу, адже він приблизно вдвічі знижує ризик смертельного передозування. Водночас, за даними наведеного матеріалу, лише 22% людей з цим розладом коли-небудь отримують метадон. Протягом понад пʼяти десятиліть видавати його могли лише спеціалізовані, схвалені державою клініки, відомі як програми опіоїдного лікування, а не звичайні лікарі чи аптеки. Багато таких клінік вимагають, щоб пацієнти з'являлися особисто щодня, а середній час поїздки в один бік у сільських громадах наближається до 50 хвилин.
Саме ця жорстка регуляція створює умови, які дослідники описують як державну монополію. У більшості штатів, якщо потрібен метадон, існує короткий список ліцензованих клінік, і іншого шляху отримати препарат немає. Пацієнти, як правило, змушені їздити щодня, а персонал має спостерігати, як вони приймають дозу. Можливості брати препарат додому обмежені: за станом на матеріал, лише 19% тих, хто отримував метадон на винос, отримували запас на три дні або більше. Для інвесторів така гарантована, фактично незмінна потреба є привабливою, адже той, хто контролює клініки в регіоні, контролює доступ до ліків і може визначати умови для найбільш залежних від них людей.
Приватний капітал інвестував у систему охорони здоровʼя США понад трильйон доларів за останні два десятиліття, і через такі фірми вже належить понад 400 лікарень. У сфері опіоїдного лікування поширена стратегія «платформи з додатковими поглинаннями»: спочатку купують одну велику клініку, а потім поступово скуповують менші сусідні. Окрема угода виглядає незначною, але разом вони можуть дати одній компанії контроль над усім регіональним постачанням метадону.
Дослідження, на які посилається матеріал, показують розрив між ринковою часткою і реальним розвитком послуг. Раніше проведений аналіз угод у 2011–2019 роках виявив, що протягом двох років після входу приватної фірми в округ вона, як правило, контролювала 67% місцевого ринку лікування метадоном, а в більш ніж чверті округів одна компанія контролювала весь ринок. Водночас такі поглинання, як правило, не призводили до будівництва нових клінік чи зростання обсягів лікування. Дані також свідчать, що обсяги відвантажень метадону, тобто те, що клініки видають пацієнтам, не зростали відповідно до зростання ринкової частки.
Автор дослідження, дослідник у сфері економіки охорони здоровʼя, зазначає, що приватні інвестиції самі по собі не є шкідливими. На ринках, де якість послуг легко оцінити, конкуренція сильна і немає державних субсидій, як у ресторанному бізнесі, вплив приватного капіталу може бути нейтральним або навіть позитивним. Охорона здоровʼя таких умов не має: пацієнти часто не можуть оцінити якість лікування, рідко платять за нього напряму, а державні програми водночас є платником і регулятором. Дослідження також згадується в контексті федерального розслідування: сенаторка Меггі Гассан від штату Нью-Гемпшир вивчає діяльність трьох найбільших операторів клінік метадону в країні, висловлюючи занепокоєння, що вони виступають проти розширення доступу з фінансових, а не з міркувань безпеки пацієнтів.
Для українського читача ця історія важлива як приклад того, як ринкові механізми взаємодіють із державним регулюванням у медицині. Коли доступ до життєво важливого препарату обмежений ліцензуванням, а управління зосереджене в руках кількох приватних власників, питання полягає не лише в ефективності бізнесу, а й у тому, чи справді система забезпечує ширший доступ до лікування.
5
