Міністр закордонних справ Словаччини Юрай Бланар натякнув, що за окупацією Чехословаччини у 1968 році стояли українці. Він заявив, що перший полк Радянського Союзу, який прибув до Словаччини, був українським, і додав, що «Брежнєв був українцем». Коментар з’явився в ефірі словацьких медіа та був переданий з посиланням на видання Dennik N.
Реакція не забарилася. Лідер опозиційної партії «Прогресивна Словаччина» Міхал Шимечка відреагував різко: «Ви ж не серйозно». Він нагадав, що СРСР був тюрмою народів, зокрема й для України, і що рішення про вторгнення до Чехословаччини ухвалило Політбюро, яке засідало в Москві. Таким чином опозиція фактично відкинула спробу перенести відповідальність за подію на конкретну національність, наголосивши на централізованому характері радянської влади, а не на походженні окремих її представників.
Окремо Бланар прокоментував підготовку до засідання міжурядової комісії між Словаччиною та Росією, яке відбудеться 17 листопада. За його словами, у переговорах немає жодної символіки. Він пояснив, що зустріч проводили у робочий день, однак 17 листопада також є державним святом і Днем студентства. Міністр наголосив, що дата для словацької сторони важлива, і її було вшановано належним чином.
Історичний контекст цієї дати має особливе значення для словацького та чеського суспільства. У 1939 році нацистська Німеччина, після похорону чеського студента Яна Оплетала, закрила всі вищі навчальні заклади. Саме тому 17 листопада пов’язують із пам’яттю про студентський опір, і будь-які символічні жести навколо цього дня викликають чутливу реакцію. Бланар нагадав про цей епізод, пояснюючи, чому для уряду важливо було дотриматися святкового статусу дати, навіть якщо засідання комісії відбувалося в робочий день.
Заява Бланара викликала широкий інтерес в Україні. Матеріали про коментар міністра опублікували Українська правда, Hromadske та Європейська правда, які подали його слова як натяк на участь українців в окупації 1968 року. Водночас у наведених повідомленнях немає підтверджених даних, які б пов’язували національне походження окремих військових чи політичних діячів з конкретними рішеннями. Тому твердження про українське коріння окремих учасників вторгнення залишаються лише словами міністра, без документального підтвердження в межах цих матеріалів. Подальші уточнення варто очікувати від самих учасників дискусії та офіційних джерел.
2
