China National Chemical Engineering & Construction Corporation Seven, або CC7, зіткнулася з масовим трудовим конфліктом на Балтійському хімічному комплексі в Усть-Лузі. Китайські працівники заявляють, що зарплату затримували місяцями, і з кінця червня проводять колективні акції.
За матеріалами China Labor Watch, страйк почався 26 червня 2026 року. 30 червня сотні робітників знову попрямували до офісів CC7. В окремих випадках, за їхніми словами, заборгованість сягала п’яти місяців. Працівники зробили протестні банери з простирадл, узятих у гуртожитку.
Офіційний статус CC7 на проєкті важливий для розуміння відповідальності. Сайт Балтійського хімічного комплексу називає компанію EPC-підрядником. BCC будується у Кінгісеппському районі Ленінградської області та розрахований на випуск до 3 млн тонн поліетилену на рік.
Це контракт міжнародного масштабу. Китайська SASAC раніше називала проєкт одним із найбільших закордонних підрядів для китайського підприємства. Саме тому зарплатний борг на рівні робочих бригад може стати сигналом про слабке місце в управлінні всім ланцюгом виконання.
China Labor Watch пише, що на російських проєктах у 2025–2026 роках повторювалися скарги китайських працівників на заборгованість у три-вісім місяців, вилучення паспортів, обмеження виїзду та непрозорі субпідрядні відносини. На BCC працівники також стверджували, що не отримали свої примірники підписаних договорів.
На початку липня китайськомовний ресурс «海外家园» повідомляв, що частина людей уже купила квитки додому, але питання із зарплатою та паспортами залишалося відкритим. Інший допис цього акаунта стверджував, що на один із протестів приїхала поліція.
У соцмережах ця сцена перетворилася на повідомлення про «тисячі» робітників, які нібито оточили поліцейські автомобілі, не дали забрати колегу та змусили правоохоронців поїхати. Детальний опис China Labor Watch підтверджує сотні учасників протесту 30 червня, але не повну вірусну версію.
З погляду компанії головний ризик не в інформаційному шумі. Страйк означає втрату робочих годин, зниження темпу будівництва й можливі проблеми з утриманням людей. Якщо працівники не впевнені, що отримають гроші, їм складніше планувати продовження контракту, а підряднику доводиться витрачатися на заміну персоналу та врегулювання конфліктів.
Субпідрядна модель не знімає репутаційної відповідальності з бренду головного EPC-підрядника. Робітники й публіка прив’язують проблему до CC7, бо саме ця компанія стоїть у верхній частині будівельної структури. Чим довше борги залишаються невирішеними, тим сильніше вони впливають на сприйняття всього проєкту.
Для BCC наступний практичний показник — не черговий відсоток готовності, а нормалізація виплат. Якщо заборгованість буде погашена й документи повернуть працівникам, конфлікт можна локалізувати. Якщо ні, трудовий ризик залишиться постійним супутником будівництва.
