Найбільша в історії передача багатства між поколіннями — так званий Great Wealth Transfer — стане одним із головних чинників, що переформатують світовий фінансовий ландшафт. За оцінками дослідницької компанії Cerulli Associates, до 2048 року у спадок перейдуть близько $124 трильйони. З цієї суми $54 трильйони отримають жінки, $52 трильйони — діти, а $18 трильйонів — благодійні організації. Про це йшлося на 26-й щорічній конференції Fortune Most Powerful Women у Санта-Барбарі, де керівники провідних фінансових установ обговорювали, як зміна власників капіталу вплине на ринки, інвестиційні стратегії та філантропію.
Бет Мігер, керівниця федерального напряму охорони здоров'я в Deloitte U.S., заявила, що жінки відіграватимуть ключову роль у тому, як це багатство інвестуватиметься й розподілятиметься. За її словами, жінки-підприємниці є одним із найшвидше зростаючих джерел концентрації капіталу: за останнє десятиліття їхня частка зросла понад 125%. Окремо Мігер відзначила жінок-ветеранів, чия фінансова активність за останні кілька років зросла приблизно на 300%. «Ці тенденції змінюють усе, — сказала вона в розмові з редакційною директоркою Fortune Даян Брейді. — Ми багато часу приділяємо фронтирним моделям і геополітиці. Але цей зсув — це можливість, яку ми маємо очолити з переднього краю».
Сіма Хінггорані, керуюча директорка та старша радниця з клієнтських питань у Morgan Stanley, помітила цю тенденцію ще понад десять років тому. На початку 2010-х, працюючи в Нью-Йоркському пенсійному фонді, вона звернула увагу на тривожний сигнал: усі керуючі активами світу приходили до неї на зустрічі, але в їхніх інвестиційних командах майже не було жінок. Це списували на «проблему воронки», але Хінггорані з цим не погодилася. Вона заснувала неприбуткову організацію Girls Who Invest, щоб залучити більше жінок до галузі. Від 2011 року програму пройшли 5 тисяч студенток; щороку надходить близько 4 тисяч заявок, а підтримку отримують 700 жінок. Крім того, Morgan Stanley уже сім років веде інкубатор, який інвестує в жінок, що започатковують технологічні бізнеси. «Жінки матимуть усе це багатство, — сказала Хінггорані. — Чи хотіли б ви мати чоловічого фінансового радника? Якби мали вибір, чи хотіли б ви жінку-радницю? Багато фірм наймають моїх випускниць, бо вони це розуміють».
Змінюється не лише те, як жінки керують капіталом, а й те, як вони його витрачають. Кармен Джеймс Рендольф, засновниця та генеральна директорка Women's Foundation of the South, бачить серйозний зсув у своєму регіоні. Південь США — один із найшвидше зростаючих регіонів країни, де 41,5% американських жінок кольору шкіри є місцевими жительками, і це створює новий простір для створення та інвестування багатства. Старі моделі філантропії, за її словами, переписуються на користь відчутного впливу. «Я працюю у філантропії близько 28 років і розумію, що в найкращому вигляді вона може бути каталізатором можливого. Старі моделі бачать філантропію як благодійність, а нові отримувачі багатства не сприймають її так, — пояснила Рендольф. — Вони хочуть розуміти й бачити на власні очі вплив своїх грошей».
Керівники Deloitte і Morgan Stanley погоджуються: жінки інвестують інакше, ніж попередні покоління, ставлячи соціальний вплив поряд із фінансовою віддачею. Мігер зазначила, що жінки, які отримають значні статки, зосереджені на трьох ключових напрямах — охороні здоров'я, освіті та справедливості. Вона помітила тенденцію, за якої консультанти з управління багатством почали пропонувати й медичні послуги. Рендольф розповіла, що її фонд робить велику ставку на покращення материнської охорони здоров'я в південних штатах, де доступ до екстреної та планової медичної допомоги ускладнений. Хінггорані додала, що кожен довірений управлінець зацікавлений у доступному житлі — навіть якщо це означає меншу дохідність, ніж у венчурному фонді. «Жінки прагнуть спрямовувати свої інвестиції так, щоб мати непропорційно великий вплив», — підсумувала Мігер.
4
