Легендарний інвестор Стенлі Дракенміллер публічно розкритикував рішення Міністерства фінансів США, яке очолює його колишній учень Скотт Бессент, подвоїти обсяг викупу довгострокових облігацій. У колонці для The Wall Street Journal Дракенміллер заявив, що такі дії є не управлінням ліквідністю, а спробою управління цінами на ринку державного боргу.
Приводом для критики стало рішення Казначейства збільшити обсяг викупу довгих паперів із $2 млрд до щонайменше $4 млрд за операцію. Йдеться про цінні папери зі строками погашення від 10 до 30 років. Рішення було ухвалено після того, як дохідність 30-річних облігацій сягнула 19-річного максимуму. На думку Дракенміллера, ринок швидко і правильно оцінив цей крок.
Конфлікт має глибоке особисте підґрунтя. У 1990-х роках Дракенміллер був наставником Бессента у фонді Джорджа Сороса. Саме там вони разом розробляли стратегії, які принесли фонду близько $1 млрд прибутку за один день під час обвалу британського фунта у вересні 1992 року. Тепер Дракенміллер використовує ту саму логіку проти свого колишнього протеже, який перейшов із торгового столу до урядового відомства.
Примітно, що свою колонку Дракенміллер написав за допомогою штучного інтелекту. Він підтвердив це у відповідь на запитання журналіста Джеффа Стайна, зазначивши, що не соромиться цього факту. Сам Дракенміллер не зміг оперативно надати коментар, а пресслужба Міністерства фінансів не відповіла на запит видання Fortune.
Експерти вважають сам факт публікації знаковим. Джон Гілсенрат, який два десятиліття висвітлював діяльність Федеральної резервної системи та Казначейства для The Wall Street Journal, зазначив, що рішення Дракенміллера вийти з критикою у пресу свідчить про те, що його меседж не доходив до адресата іншими каналами.
Ситуація ускладнюється тим, що інший учень Дракенміллера, Кевін Ворш, очолює Федеральну резервну систему. За словами Гілсенрата, два найвідоміші учні Дракенміллера тепер керують економічною політикою країни, і роблять це для президента з кардинально іншим світоглядом. При цьому позиції двох протеже суттєво різняться: Ворш дотримується ринково-пуристської позиції, виступаючи проти втручання у формування дохідності, тоді як Бессент обґрунтовує розширення викупу наявністю асиметричної інформації про функціонування ринку.
Дракенміллер не заперечує проти програми викупу як такої. Вона була запроваджена у 2024 році як інструмент управління ліквідністю та грошовими потоками. Викуп менш ліквідних паперів може покращувати функціонування ринку без спроб диктувати рівень дохідності. Однак, на думку інвестора, час і спосіб презентації нинішнього рішення свідчать про інші мотиви. Він не бачить ознак кризи, подібної до потрясінь березня 2020 року чи кризи британських облігацій 2022 року, які б виправдовували такі дії.
