Енергетична безпека знову виходить на перше місце серед операційних ризиків для українських компаній. 30 серпня Міністерство оборони Росії заявило, що армія почала підготовку до масованих ударів по об’єктах енергетики України. Російське відомство назвало це відповіддю на атаки по цивільній та паливно-енергетичній інфраструктурі РФ.
У повідомленні сказано про «отримані вказівки», але не вказано, хто їх видав. Тому поширене твердження, що наказ особисто віддав Володимир Путін, не підтверджене самим оприлюдненим текстом. Для економіки ця деталь другорядна: практичний ризик визначається тим, що енергетичні об’єкти прямо названі цілями російської кампанії.
Уже ввечері 31 серпня ракетами й дронами була атакована Одеська ТЕЦ Групи Нафтогаз. Пошкоджено частину основного та допоміжного обладнання. Компанія повідомила, що після розбору завалів проведе повну оцінку технічного стану і визначить обсяг ремонтів.
Для бізнесу кожен такий удар має ефект, який виходить за межі самої станції. Підприємства змушені тримати генератори, акумуляторні системи та запаси пального, дублювати канали зв’язку, переглядати графіки виробництва і планувати роботу на випадок тривалих аварійних режимів. Чим довше зберігається загроза, тим більше резервна інфраструктура перетворюється з тимчасового рішення на постійну статтю витрат.
Одночасно з енергетикою під ударом опинилася логістика. У ніч на 1 вересня в Одеській області пошкоджено портову та експортну інфраструктуру й пункт пропуску Орлівка на кордоні з Румунією. Його роботу тимчасово призупиняли. Для експортерів це означає, що ризик перебоїв може виникати одразу на кількох рівнях — від електропостачання виробництва до доступу до транспортного коридору.
31 серпня російське Міноборони також повідомило про удари по паливно-енергетичній та транспортній інфраструктурі України. Володимир Зеленський 1 вересня заявив, що Росія намагається знищити українську енергетику та інфраструктуру і що з серпня масштаб атак зріс.
Для компаній найбільш цінним ресурсом у таких умовах стає передбачуваність, якої війна не дає. Це підвищує значення сценарного планування: скільки годин підприємство може працювати автономно, які операції критичні, що можна перенести в інший регіон, які постачальники мають резервні маршрути.
Росія не повідомила ні точних строків заявлених масованих ударів, ні переліку об’єктів. Тому бізнесу доводиться готуватися не до однієї дати, а до тривалого періоду підвищеної невизначеності. Восени 2026 року енергетична стійкість знову стає не допоміжною функцією, а частиною базової конкурентоспроможності та виживання компаній.
