План адміністрації США отримати контроль над більшістю нафтових родовищ Венесуели викликав скептицизм серед енергетичних і геополітичних аналітиків, які порівнюють цю угоду з колоніальною практикою сторічної давнини та закулісними домовленостями. Експерти зазначають, що, хоча відновлення занепалої нафтової галузі Венесуели може бути правильним напрямком, процес потребуватиме величезних інвестицій і триватиме значно довше, ніж термін повноважень нинішніх адміністрацій у Вашингтоні та Каракасі.
«Якщо схема США у Венесуелі звучить як колоніальна, то так воно і є», — заявив Грегорі Брю, старший енергетичний аналітик Eurasia Group. Він назвав угоду «вкрай незвичною» та, ймовірно, безпрецедентною в історії міжнародної нафтової промисловості. Найближчою аналогією, за його словами, є ситуація понад 50 років тому, коли Велика Британія володіла більшістю акцій BP і розробляла нафтові ресурси в Ірані та Іраку.
Трамп оголосив про угоду, назвавши її «найбільшою нафтовою угодою в світовій історії». Згідно з домовленістю, США отримають контроль над понад 65 мільярдами барелів доведених запасів нафти в 17 родовищах Венесуели. Оператором угоди виступатиме North American Blue Energy Partners (NABEP), другий за величиною приватний нафтовиробник Венесуели, а Міністерство оборони США володітиме 55% часткою у видобутку. У Білому домі заявили, що угода «більш ніж подвоює американські нафтові резерви» та призведе до значного зниження цін на бензин.
NABEP контролюється венесуельським бізнесменом Алехандро Бетанкуром Лопесом, чиї банківські рахунки роками перебувають під слідством у Швейцарії, хоча офіційних звинувачень йому не висунуто. Лопес підтримує тісні зв'язки як з адміністрацією Трампа, так і з урядом тимчасового президента Венесуели Дельсі Родрігес. «З одного боку, ця людина перебуває в хорошій позиції, щоб сприяти такій угоді. Але з іншого боку, це виглядає як інсайдерська угода для збагачення бізнесменів, близьких до Дельсі та Трампа», — зазначив Брю.
Родрігес заявила, що угода передбачає інвестиції понад 100 мільярдів доларів і принесе Венесуелі понад 209 мільярдів доларів податкових надходжень, хоча джерела фінансування залишаються незрозумілими. Метт Рід, віцепрезидент консалтингової компанії Foreign Reports, попередив, що угода стане «політичним громовідводом» у Вашингтоні та Каракасі, оскільки Венесуела віддає значну частку природних ресурсів країні, яка на початку року примусово усунула її колишнього лідера Ніколаса Мадуро. «Можуть минути роки, перш ніж це суттєво підвищить видобуток у Венесуелі, і угоді, ймовірно, доведеться пережити зміну адміністрацій в обох країнах», — додав він.
Видобуток нафти у Венесуелі зріс цього року з менш ніж 1 мільйона барелів на добу до понад 1,2 мільйона, переважно завдяки Chevron, яка оптимізує роботу існуючих свердловин, а не залучає нові бурові установки. Для порівняння, на початку століття країна видобувала понад 3 мільйони барелів на добу. Трамп пообіцяв використати венесуельську нафту для поповнення Стратегічного нафтового резерву США, який впав до найнижчого рівня за 44 роки. Однак експерти називають це практично неможливим, оскільки надважкі сорти венесуельської нафти несумісні з підземними соляними сховищами резерву в Техасі та Луїзіані. «Ми не закачуємо важку сірчисту нафту в SPR. Тож ідея поповнення резерву з Венесуели не працює», — підсумував Джим Віклунд, аналітик інвестиційної фірми PPHB.
